СЬОГОДНІ В УКРАЇНІ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

П'ятий рік поспіль Україна 20 лютого вшановує Героїв Революції Гідності.

Цей день був внесений до календаря особливих дат згідно з Указом президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".

Саме в ці дні шість років тому під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.

20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

Серед полеглих мітингувальників під час Революції Гідності є й уродженці Стрийського району – це Андрій Корчак та Юрій Дяковський.

Андрій Корчак народився 18 липня 1964 року в родині політв’язнів, його дідусь священик отець Яків Боровик був репресований. Андрій виховувався в релігійно-патріотичному дусі.

Андрій Корчак був десятником третьої Стрийської сотні. Їхати чи ні знов і знов в Київ ні з ким не радився, просто знав, що має там бути. Андрій переконував, що 18 лютого буде мирний похід до Верховної Ради. Востаннє розмовляв з братом Юрієм о 13:30 год., а вже о 15:20 чужий голос в телефоні сказав «Вашого абонента реанімують», а ще через пів години Юрій довідався, що їхня родина осиротіла.

Загинув Андрій Корчак під час сутичок із силовиками у Маріїнському парку 18 лютого 2014 року. Поховали Героя у рідному місті Стрий, йому було 49 років. Залишив стареньку 80-річну маму Дарію Яківну, молодшу сестру Ольгу та старшого брата Юрія.

Нагороди та відзнаки

• За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Андрію Корчаку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
• 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
• 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Юрій Дяковський народився 27 лютого 1989 року  в місті Стрий, де й проживав. Навчався у Стрийській гімназії імені Митрополита Андрія Шептицького.

У грудні 2013 року Юрій залишив навчання та поїхав з друзями до Києва, сказавши рідним, що їде на роботу. Він не міг залишитись осторонь та вирішив приєднатися до протестуючих на Майдані, став активним учасником Революції Гідності. Кілька місяців він приймав участь в акціях протесту на Майдані. 10 лютого вступив до лав “Правого сектору”.

“Юрій Дяковський показав себе хоробрим і мужнім хлопцем, який готовий захищати свою Батьківщину.” – розповідає керівник організації «Правий Сектор» на Стрийщині.

Під час силових зіткнень з бійцями “Беркуту” отримав кульові вогнепальні поранення в руку і шию. Але, як тільки загоїлись рани, хлопець знову був готовий віддано боронити свою країну від ворогів.

16 квітня 2014 року Юрій Дяковський разом зі своїми товаришами з Майдану вирушив до міста Слов’янська Донецької області. Вони не збирались вести там бойові дії. На меті у хлопців було лише зібрати інформацію про сепаратистів та ситуацію в місті, про розташування блок-постів на дорогах. Це була їхня спонтанна і, на жаль, не до кінця продумана власна ініціатива. Наступного дня, 17 квітня, Юрія разом з товаришами захопили в полон сепаратисти. Як розповідав згодом брат Юрія Олег Дяковський, хлопцям навмисно дали вільно пройти один з блок-постів, щоб потім, між двома ворожими блок-постами, оточити і схопити. Телефонний зв’язок з братом у нього обірвався після 13.30 години.

28 квітня 2014 року тіло Юрка з ознаками насильницької смерті було знайдене в річці Казенний Торець поблизу Слов’янська.

Через антитерористичну операцію, яка в той час тривала в околицях Слов’янська, та через те, що місто було повністю в руках російських бойовиків і місцевих сепаратистів, вивезти тіло загиблого Героя було вкрай важко. Складно було знайти судмедексперта, котрий видав би довідку про смерть Юрія. З такими ж труднощами довелось шукати транспорт, яким би можна було привезти тіло вбитого українця додому. Але, врешті, 5 травня пізно ввечері, після тривалих переговорів з терористами, вбитого Юрія Дяковського віддали представникам Донецької облдержадміністрації і перевезли до Донецька, звідки труна з тілом загиблого відправилась в останню дорогу до рідного дому.

8 травня 2014 року в місті Стрию відбувся похорон Героя, йому було 25 років.. Востаннє попрощатись зі своїм співвітчизником прийшли тисячі людей. Було дуже багато молоді, школярів. Люди стояли вздовж дороги, по якій несли труну з Юрком, і скандували: «Герої не вмирають!». Поховали патріота на кладовищі у його рідному місті. Залишив батьків та брата Олега.

Нагороди та відзнаки

• За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Юрію Дяковському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
• 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Джерело: Твоя Стрийщина